Апостольська Православна ЦеркваГромади апостольської традиції
UK

Про Церкву · запитання і відповіді

Запитання і відповіді
про віру та життя Церкви.

Що таке Апостольська Православна Церква, у що вона вірує, як улаштована і як до неї приєднатися: відповіді, зібрані за темами.

Про нашу Церкву

Що таке Апостольська Православна Церква?

Апостольська Православна Церква (АПЦ) — незалежна православна Церква, що об’єднує християнські громади, вірні вченню Господа нашого Ісуса Христа, Святому Письму, Священному Переданню та апостольському наступництву.

Ми сповідуємо віру Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви, зберігаємо її Таїнства і духовну спадщину. В основі нашого життя — любов до Бога і ближнього, свобода совісті, соборність і відповідальність кожного християнина.

Для нас Церква — передусім живе Тіло Христове, у якому людина зустрічається з Богом, знаходить духовну родину і вчиться жити за Євангелієм.

Чим АПЦ відрізняється від Російської Православної Церкви та інших православних Церков?

Ми сповідуємо ту саму православну віру, зберігаємо апостольське наступництво, визнаємо Святе Письмо, Передання і догмати Вселенських соборів.

Наша відмінність полягає передусім в устрої церковного життя. АПЦ дотримується принципів соборності, самостійності громад і свободи Церкви від державного та політичного втручання.

Ми переконані, що церковна влада існує заради служіння людині, а не людина заради церковної влади. Єпископ покликаний бути пастирем, громада — духовною родиною, а церковний порядок — допомагати людям іти за Христом.

Ми не будуємо своєї ідентичності на запереченні інших Церков. Єдність у Христі для нас важливіша за суперництво між церковними установами.

Чому виникла потреба створювати окрему православну Церкву?

Тому що Церква має залишатися вільною у своєму служінні Богові.

Упродовж історії християнства віряни не раз стикалися зі спробами підпорядкувати церковне життя політичній владі, державним інтересам і адміністративним установам.

Засновники АПЦ прагнули повернути в центр церковного життя те, що становило його основу від часів апостолів: громаду вірян, соборне управління, живу проповідь Євангелія і служіння ближньому.

Постання самостійної церковної організації стало продовженням цього прагнення. Не для того, щоб запропонувати іншу віру, а для того, щоб вільно свідчити про ту саму віру Христову.

Якщо Церкву заснував Христос, чому в історії АПЦ згадується 2000 рік?

Церкву Христову було засновано не 2000 року. Її початок — у земному служінні Спасителя, Його хресній смерті й Воскресінні, у зішесті Святого Духа на апостолів.

2000 рік стосується виключно сучасного організаційного оформлення Апостольської Православної Церкви як самостійного об’єднання громад.

Наше духовне коріння сягає апостольської доби, а історичне наступництво пов’язане з православним єпископатом і сповідницькими громадами XX століття.

Церковні організації мають дати заснування і державної реєстрації. Церква Христова має двотисячолітню історію віри, яку вона несе крізь покоління.

Чому Церква називається Апостольською?

Тому що апостольство — не лише історична пам’ять, а й сам зміст церковного життя.

Христос послав апостолів проповідувати Євангеліє всьому світові, звершувати Таїнства, творити громади і свідчити про Божу любов.

Бути Апостольською Церквою означає зберігати передану ними віру, наступність священного служіння і вірність їхньому духовному покликанню.

Апостоли не створювали Церкву для панування над людьми. Вони служили Христові й людині. Саме це служіння ми прагнемо продовжувати.

Чи є АПЦ канонічною православною Церквою?

Апостольська Православна Церква сповідує православну віру, визнає догмати семи Вселенських соборів і зберігає історичну лінію єпископських рукоположень.

Ми виходимо з православного розуміння Церкви, у якому канони служать збереженню віри, церковної єдності й духовного порядку.

Водночас канонічність і адміністративне визнання з боку того чи іншого патріархату — не одне й те саме. АПЦ є самостійною церковною структурою і не перебуває в підпорядкуванні Московського чи іншого патріархату.

Для нас вірність Церкві Христовій виявляється у збереженні апостольської віри, звершенні Таїнств і житті за Євангелієм.

Чи визнають АПЦ інші православні Церкви?

Відносини між православними Церквами складаються історично і визначаються їхніми власними церковними рішеннями.

Апостольська Православна Церква визнає дійсність Таїнств інших православних Церков і прагне відновлення повноти братнього спілкування між християнами.

Ми не вважаємо церковні поділи приводом для ворожнечі й відкидаємо уявлення, ніби любов Христова обмежується адміністративними кордонами якоїсь юрисдикції.

Питання формального визнання і взаємного церковного спілкування належать до відносин між відповідними церковними властями.

Чи зберігає духовенство АПЦ апостольське наступництво?

Так. Апостольська Православна Церква зберігає історичну лінію єпископських хіротоній, пов’язану з ієрархією Української Автокефальної Православної Церкви.

Найважливішою подією цієї історії стало рукоположення єпископа Стефана (Лініцького) 1996 року, від якого веде своє наступництво одна з основоположних ліній єпископату АПЦ.

Проте апостольське наступництво для нас не обмежується послідовністю рукоположень. Це також вірність апостольському вченню, збереження Таїнств і безперервність служіння Христові.

Наступництво має сенс тоді, коли разом із саном передається відповідальність за людські душі.

Що пов’язує АПЦ з Катакомбною Церквою?

Духовна та історична спадщина сповідників, які зберегли вірність Христові в роки гонінь.

Катакомбні православні громади виникали тоді, коли відкрите церковне життя зазнавало державного тиску, а частина духовенства і мирян не погоджувалася з підпорядкуванням Церкви політичній владі.

Серед засновників Апостольської Православної Церкви були священнослужителі, пов’язані з цією традицією.

Для нас катакомбна спадщина — це передусім свідчення того, що вірність Христові не залежить від державного визнання, величі храмів чи суспільного становища.

Чи можу я відвідувати богослужіння АПЦ, якщо належу до іншої православної Церкви?

Так. Двері наших громад відчинені для православних християн.

Ми не розглядаємо належність до іншої православної юрисдикції як перешкоду для спільної молитви.

Христос покликав Своїх учнів до єдності в любові. Тому ми прагнемо не поглиблювати наявні поділи, а долати їх через молитву, взаємну повагу і братнє спілкування.

Чи потрібно мені хреститися знову, щоб стати парафіянином АПЦ?

Ні, якщо людина вже прийняла дійсне християнське Хрещення.

Ми сповідуємо одне Хрещення на відпущення гріхів. Хрещення не є знаком належності до певної організації, це Таїнство духовного народження людини у Христі.

Тому приєднання православного християнина до громади АПЦ не вимагає повторного Хрещення.

Де знайти найближчу парафію АПЦ і зв’язатися зі священником?

На нашому сайті діє каталог громад, парафій і церковних місій.

Якщо поблизу немає парафії АПЦ, можна звернутися через офіційні контакти Церкви. Ми допоможемо встановити зв’язок із духовенством і знайти можливість для молитовного спілкування та пастирської розмови.

Відстань не повинна ставати перешкодою для людини, яка шукає Бога.

Історія і духовна спадщина

Хто заснував Апостольську Православну Церкву?

Біля витоків сучасного об’єднання стояли протопресвітер Гліб Якунін, митрополит Стефан (Лініцький), митрополит Кіріак (Темерціді), митрополит Віталій (Кужеватов), а також однодумні з ними священнослужителі й миряни.

Ці люди дійшли потреби відродити соборні засади православного життя, незалежність Церкви і свободу християнського свідчення.

Їх об’єднувало прагнення не створювати нову релігію, а зберігати віру Христову і повертати церковному життю його євангельський зміст.

Яку роль у створенні АПЦ відіграв священник Гліб Якунін?

Отець Гліб Якунін став одним із найвідоміших свідків свободи християнського сумління у XX столітті.

Священник, правозахисник і сповідник, який пережив переслідування, ув’язнення і заслання за захист вірян, він обстоював право Церкви самостійно виконувати свою духовну місію.

Його участь у створенні АПЦ стала продовженням багаторічного служіння свободі віри й людській гідності.

Для нашої Церкви пам’ять про отця Гліба — нагадування про те, що християнин покликаний зберігати вірність істині навіть тоді, коли це вимагає особистої мужності й жертовності.

Що таке Катакомбна Церква і чому вона виникла?

Катакомбною Церквою називають православні громади, які в час державного переслідування релігії продовжували церковне життя поза офіційно контрольованими структурами.

Віряни збиралися на молитву в приватних домівках, таємно звершували богослужіння і зберігали зв’язок зі своїм духовенством.

Це було життя віри за обставин, коли відкрите сповідання Христа могло коштувати людині свободи і життя.

Її досвід нагадує нам, що Церква існує передусім там, де люди єднаються в ім’я Христове.

Чи є АПЦ продовженням Катакомбної Церкви, чи новим церковним об’єднанням?

Апостольська Православна Церква поєднує історичне наступництво із сучасним самостійним церковним устроєм.

Її заснування пов’язане з духовенством катакомбної традиції, православним єпископатом і рухом за відродження соборного церковного життя.

2000 року ця спадщина набула нової організаційної форми.

Ми не розглядаємо церковну історію як послідовність установ, що змінюють одна одну. Для нас це історія віри, яку люди зберігають, передають і втілюють у нових історичних обставинах.

Чому АПЦ не перебуває в підпорядкуванні жодного патріархату?

Тому що єдність православної віри не передбачає обов’язкового підпорядкування всіх християн одному адміністративному центрові.

Історія Церкви знає безліч самостійних Помісних Церков, об’єднаних вірою, Таїнствами й апостольським Переданням.

Апостольська Православна Церква дотримується принципу соборного управління. Найвища відповідальність за загальноцерковне життя належить Соборові, а місцеві громади зберігають самостійність у межах церковного порядку.

Ми визнаємо духовне значення єпископського служіння, але не ототожнюємо церковну єдність з адміністративною централізацією.

Що означає незалежність Церкви?

Передусім свободу виконувати волю Христову.

Церква покликана свідчити про істину, захищати людську гідність, утішати стражденних і допомагати тим, хто потребує.

Вона не повинна ставати знаряддям державного управління, політичної боротьби чи чиїхось земних інтересів.

Водночас незалежність не означає відсутності церковного порядку. Навпаки, свобода передбачає відповідальність перед Богом, церковною громадою і соборними постановами.

Наша незалежність — це не відмова від єдності, а можливість зберігати вірність духовному покликанню.

Чому історія сучасної АПЦ почалася саме в Росії?

Тому що саме тут склалися історичні обставини, які привели її засновників до потреби самостійного церковного устрою.

Десятиліття гонінь, досвід катакомбних громад, державне втручання в церковне життя і рух за свободу совісті визначили особливості цього шляху.

Проте православ’я ніколи не належало одній державі чи одному народові.

Сучасна АПЦ є міжнародною Церквою, для якої національність, мова і громадянство людини не визначають її місця перед Богом.

Віра і богослужіння

У що вірує АПЦ і чи відрізняється її віровчення від традиційного православного?

Апостольська Православна Церква сповідує православну християнську віру.

Ми віруємо в Єдиного Бога в Трійці, Отця, Сина і Святого Духа; в Господа Ісуса Христа, Його втілення, хресну смерть і Воскресіння; у Святу Соборну і Апостольську Церкву, прощення гріхів, воскресіння мертвих і життя майбутнього віку.

Основою нашої віри є Святе Письмо, Священне Передання і догматична спадщина Вселенських соборів.

Ми не пропонуємо нового Євангелія. Ми прагнемо жити тим Євангелієм, яке Церква зберігає від часів апостолів.

Чи визнає АПЦ усі сім Таїнств і рішення Вселенських соборів?

Так. Ми визнаємо догматичні визначення семи Вселенських соборів і сповідуємо сім церковних Таїнств: Хрещення, Миропомазання, Євхаристію, Покаяння, Священство, Шлюб і Єлеосвячення.

Через Таїнства людина долучається до благодатного життя Церкви, утверджується у вірі й отримує духовну допомогу на своєму шляху до Христа.

Для нас Таїнства — не лише священні обряди, а й справжня участь людини в житті, яке дарує Бог.

Що означає свобода совісті?

Свобода совісті — це визнання того, що віра не може бути плодом примусу.

Господь звертається до людини з любов’ю і кличе її до вільної відповіді. Справжня віра народжується з довіри до Бога, а не зі страху перед людиною чи установою.

Ми шануємо право кожного шукати істину, ставити запитання, сумніватися і проходити власний духовний шлях.

Свобода не звільняє від відповідальності. Навпаки, вона робить віру свідомою, а наслідування Христа добровільним і осмисленим.

Що мається на увазі під оновленням православної традиції?

Ми розрізняємо вічний зміст віри та історичні форми церковного життя.

Євангеліє не потребує змін. Але способи проповіді, мова богослужіння, організація громад і форми християнського служіння мають допомагати сучасній людині почути Слово Боже.

Тому АПЦ допускає відповідальний розвиток богослужбової і пастирської практики за збереження вірності Святому Письму і Переданню.

Справжнє оновлення для нас означає повернення до живих джерел християнства, а не відмову від них.

Чим богослужіння АПЦ відрізняються від богослужінь інших православних Церков?

У центрі нашого богослужіння, як і всієї православної традиції, — Божественна літургія і Таїнство Святої Євхаристії.

Водночас АПЦ приділяє особливу увагу свідомій участі вірян у молитві. Богослужіння може звершуватися зрозумілою для парафіян мовою, супроводжуватися читанням Святого Письма і проповіддю.

Церковні громади можуть зберігати традиційний богослужбовий устрій або використовувати дозволені Собором форми літургійної практики.

Найголовніше для нас — щоб богослужіння залишалося живою зустріччю людини з Богом.

Якими мовами звершуються богослужіння?

Мовами, зрозумілими вірянам, відповідно до богослужбової практики громади і з благословення церковного священноначалля.

Соборні постанови АПЦ передбачають можливість використовувати церковнослов’янську, російську та інші мови, а також східні й західні літургійні традиції.

Ми переконані, що молитву треба не лише вимовити, а й почути серцем.

У день П’ятидесятниці проповідь апостолів була зрозумілою людям різних народів. Це й надалі лишається важливим образом нашої церковної місії.

Як АПЦ ставиться до католиків, протестантів та інших християнських конфесій?

З християнською любов’ю, повагою і прагненням єдності.

Ми сповідуємо, що поділи між християнами є трагедією церковної історії. Вони не повинні ставати виправданням ненависті та взаємної зневаги.

АПЦ визнає Таїнства Православних Церков і Римо-Католицької Церкви, допускає встановлені її соборними рішеннями форми євхаристійного спілкування і відкрита до міжцерковного діалогу.

Водночас ми зберігаємо вірність власному православному сповіданню.

Християнська єдність має зростати не через відмову від істини, а через віру, любов і взаємне примирення.

Чому в АПЦ шанують деяких святих, яких не канонізували інші православні Церкви?

Святість не виникає в мить ухвалення церковної постанови. Вона є плодом дії Божої благодаті в житті людини.

Церковне прославлення — це визнання духовного свідчення, яке громада вважає гідним молитовної пам’яті і наслідування.

АПЦ особливо шанує християнських сповідників, пастирів і свідків віри, чиє життя було присвячене проповіді Євангелія, захисту людської гідності та служінню ближньому.

Серед них — священномученик Олександр Мень і святий Гліб Якунін.

Пам’ять святих кличе нас не лише шанувати минуле, а й самим учитися вірності Христові.

Церква і людина

Чи можна прийти до храму АПЦ, якщо я ніколи раніше не був у церкві?

Звісно.

Щоб уперше увійти до храму, людині не потрібні богословська освіта, знання церковних звичаїв чи особлива підготовка.

Досить бажання наблизитися до Бога.

Кожен із нас колись уперше переступив поріг храму. І кожен і далі вчиться молитви, довіри й любові.

Церква існує не лише для тих, хто вже знайшов віру, а й для тих, хто ще шукає.

Чи можна стати парафіянином АПЦ, якщо мене хрестили в іншій православній Церкві?

Так.

Хрещення єднає людину з Христом, а не з певною церковною установою.

Апостольська Православна Церква визнає Хрещення, звершене в інших православних Церквах.

Щоб брати участь у житті нашої громади, не треба зрікатися власного духовного минулого. Важливе щире прагнення жити за Євангелієм і брати участь у церковному житті.

Хто може причащатися в храмах АПЦ?

Святе Причастя — осердя християнського життя, Таїнство єднання людини з Господом Ісусом Христом.

АПЦ допускає до своїх Таїнств вірних інших православних Церков, а її соборні постанови передбачають також євхаристійне спілкування з християнами низки інших конфесій.

Приступаючи до Святої Чаші, віруючий має усвідомлювати священне значення Євхаристії і ставитися до неї з вірою і благоговінням.

З питань духовної підготовки до Причастя слід звертатися до священника.

Чи можна парафіянам АПЦ причащатися в інших православних Церквах?

Апостольська Православна Церква благословляє своїх вірних у разі потреби причащатися в православних храмах інших юрисдикцій.

Водночас важливо відкрито повідомити священника, який служить, про свою церковну належність і зважати на правила громади, що приймає.

Ми переконані, що християни покликані прагнути євхаристійної єдності, пам’ятаючи молитву Спасителя: «Щоб усі були одно» (Ів. 17:21).

Чи можна охрестити дитину в АПЦ?

Так.

Святе Хрещення — це долучення людини до Христа і початок її життя в Церкві.

Хрещення дитини передбачає духовну відповідальність батьків і хресних, покликаних виховувати її в християнській вірі, любові та чесноті.

Церква супроводжує родину молитвою і пастирським напученням, допомагаючи дитині зростати не лише фізично, а й духовно.

Чи можна сповідатися, якщо я ніколи раніше не був на сповіді?

Так. Не треба боятися першої сповіді.

Покаяння — це не судовий процес, у якому людина має виправдатися перед священником. Це зустріч із Божим милосердям і початок внутрішнього преображення.

Священник покликаний допомогти людині побачити власне життя у світлі Євангелія, знайти сили для виправлення і відчути, що шлях повернення до Бога відкритий.

Христос прийшов покликати до покаяння не праведних, а грішних.

Чи звершує АПЦ вінчання і чи визнає церковний шлюб, укладений в іншій Церкві?

АПЦ звершує Таїнство Шлюбу і з повагою ставиться до церковних шлюбів, укладених в інших християнських Церквах.

Християнський шлюб — це союз любові, вірності, взаємної відповідальності й духовної єдності подружжя.

Церковне благословення покликане зміцнювати родину, допомагати подружжю долати життєві труднощі й зростати в любові одне до одного і до Бога.

Питання, пов’язані з конкретними обставинами шлюбу, розв’язуються в розмові зі священником.

Як АПЦ ставиться до розлучення і повторного шлюбу?

Церква високо цінує подружню вірність і закликає християн берегти сімейний союз.

Шлюб — це не лише обітниця, дана одного разу, а й щоденна праця любові, терпіння, прощення і взаємної підтримки.

Водночас Церква знає, що людське життя буває трагічним, а руйнування родини супроводжується глибокими стражданнями.

Її завдання — не залишити людину наодинці з болем, а допомогти їй пройти крізь випробування, зберігаючи гідність, віру і відповідальність перед ближніми.

Питання повторного церковного шлюбу потребують особистого пастирського і канонічного розгляду.

Чи можна отримати духовну допомогу, якщо поблизу немає громади АПЦ?

Так.

Сучасні засоби зв’язку дають змогу спілкуватися зі священнослужителями, отримувати духовні настанови, брати участь у розмовах і звертатися з молитовними проханнями, перебуваючи далеко від найближчої парафії.

Ми прагнемо, щоб людина не залишалася без пастирської підтримки через географічні відстані.

Господь чує молитву людини в будь-якому місці. А завдання Церкви — допомогти їй відчути духовну єдність з іншими християнами.

Чи можливе дистанційне звершення Таїнств?

Звичайне церковне життя передбачає особисту участь вірян у богослужінні й Таїнствах.

Проте Церква покликана пам’ятати й про людей, які опинилися в надзвичайних обставинах: під час гонінь, воєн і за безпосередньої загрози життю.

Собор АПЦ передбачив можливість дистанційного звершення Таїнства Хрещення за наявності реальної небезпеки для життя і здоров’я, встановивши особливі умови такої практики.

Це виняткове пастирське рішення, покликане допомогти людині прийняти Хрещення тоді, коли звичайний доступ до священника неможливий.

Інші Таїнства і форми духовного спілкування регулюються власним церковним порядком.

Чи треба платити за Хрещення, вінчання та інші церковні треби?

Божа благодать не продається.

Ще у своїй установчій Декларації АПЦ виступила за відмову від обов’язкових грошових зборів і встановлених такс за богослужіння і треби.

Церковне життя потребує матеріальної підтримки, проте пожертва має залишатися вільним виявом любові та співучасті, а не платою за доступ до Бога.

Ми пам’ятаємо слова Спасителя: «Дармо дістали, дармо давайте» (Мт. 10:8).

Чи можу я просто поговорити зі священником, якщо маю сумніви у вірі?

Звісно. Ба більше, така розмова може стати початком важливого духовного шляху.

Сумнів не робить людину чужою Богові. Багато великих християнських подвижників проходили крізь запитання, внутрішню боротьбу і пошук істини.

Церква існує не для того, щоб забороняти людині питати, а для того, щоб допомагати їй шукати відповіді у світлі Євангелія.

Для розмови зі священником не потрібно заздалегідь прийняти всі церковні переконання. Досить щирості й відкритості.

Устрій і служіння Церкви

Хто сьогодні очолює Апостольську Православну Церкву?

Предстоятелем Апостольської Православної Церкви є архієпископ Григорій (Михнов-Вайтенко), обраний Освяченим Собором 29 квітня 2023 року.

Предстоятель здійснює духовне керівництво, представляє Церкву і сприяє єдності її громад.

Водночас ми сповідуємо, що істинним Главою Церкви є Господь наш Ісус Христос.

Усяке церковне служіння, зокрема і предстоятельське, має сенс лише як продовження Його служіння людям.

Як обирають Предстоятеля і кому він підзвітний?

Предстоятеля обирає Освячений Собор Апостольської Православної Церкви на визначений церковним порядком строк.

Його служіння здійснюється в межах соборного управління і відповідальності перед усією Церквою.

Ми дотримуємося давнього християнського принципу: церковна влада не є особистою власністю і не існує заради самої себе.

Предстоятель покликаний зберігати єдність, сприяти злагоді й служити духовному благу довірених йому людей.

Що таке Освячений Собор і хто бере участь в ухваленні рішень?

Освячений Собор — найвищий орган церковного управління Апостольської Православної Церкви.

У його діяльності бере участь духовенство, а миряни мають змогу долучатися до соборного обговорення і висловлювати свою думку відповідно до церковного регламенту.

Собор розглядає найважливіші питання віри, церковного устрою, служіння і єдності громад.

Соборність нагадує нам, що Церква — не зібрання підлеглих довкола начальника, а громада вірян, поєднаних відповідальністю перед Богом.

Що таке архідіоцез і чим він відрізняється від звичайної православної єпархії?

Архідіоцез — велике територіальне об’єднання церковних громад і єпархій, що діють у певній частині світу.

Така структура допомагає об’єднувати місцеві Церкви, розвивати взаємну підтримку і зберігати узгодженість пастирського служіння.

Водночас громади АПЦ мають значну самостійність в організації свого повсякденного життя.

Адміністративні межі існують для зручності служіння. Вони не визначають меж дії Божої благодаті.

У яких країнах діють громади АПЦ?

Апостольська Православна Церква об’єднує громади в різних частинах світу.

Її церковна географія охоплює Європу, Азію, Африку, Північну і Південну Америку, а також Тихоокеанський регіон.

Церква присутня у 27 країнах.

Для нас це передусім свідчення вселенського характеру християнства: люди різних народів і культур можуть єднатися однією вірою, молитвою і служінням Христові.

Чому в історії йдеться про 27 країн, а в каталозі представлено менше громад?

Міжнародне церковне життя значно ширше за перелік оприлюднених адрес.

Церква об’єднує парафії, громади, монастирі й місії, які різняться своїм устроєм, чисельністю і характером служіння.

Публічний каталог представляє громади, відомості про які оприлюднено на міжнародному сайті.

З питань присутності Церкви в конкретній країні можна звернутися до відповідного архідіоцезу або до центральної канцелярії.

Як перевірити, що конкретний священник чи громада справді належать до АПЦ?

Належність до Церкви підтверджують церковне священноначалля і встановлені документи.

Для цього можна звернутися до канцелярії АПЦ або до керівництва відповідного архідіоцезу.

Ми вважаємо важливим, щоб кожна людина могла отримати достовірну інформацію про священнослужителя, до якого звертається по духовну допомогу.

Довіра в Церкві має ґрунтуватися на правді, відкритості й відповідальності.

Як фінансується Церква і на що витрачаються пожертви?

Церковне життя підтримується добровільними пожертвами і матеріальною участю вірян.

Ці кошти потрібні для звершення богослужінь, утримання громад, просвітницької діяльності, допомоги тим, хто потребує, та інших напрямів християнського служіння.

АПЦ проголошує принципи прозорості церковних фінансів і відповідальності громад за використання коштів.

Пожертва — це не плата за Божу любов. Це вільний дар людини, яка бажає послужити ближнім.

Як АПЦ ставиться до втручання держави в релігійне життя?

Церква шанує законну державну владу і визнає значення суспільного порядку.

Проте ми переконані, що держава не має права розпоряджатися людським сумлінням, визначати зміст християнської віри чи підміняти собою духовну владу.

Церква покликана співпрацювати із суспільством і державою у справах милосердя, захисту людської гідності й допомоги тим, хто потребує.

Але там, де земна влада вимагає від людини відступитися від Христа, для християнина найвищою лишається вірність Богові.

Яка позиція АПЦ щодо воєн, насильства і політичної влади?

Ми сповідуємо Євангеліє миру.

Апостольська Православна Церква вважає війну злом і закликає християн до миротворення, милосердя і захисту людського життя.

Водночас церковне вчення розрізняє агресію і потребу захистити ближніх та відновити справедливість.

Церква не повинна ставати інструментом політичної пропаганди чи виправдання людської жорстокості.

Наше служіння — бути поруч із тими, хто страждає, захищати гідність людини, допомагати постраждалим і свідчити про мир Христовий.

Для духовенства і церковних громад

Чи може священник іншої православної Церкви перейти до АПЦ?

Так.

Апостольська Православна Церква відкрита до прийняття священнослужителів інших православних юрисдикцій, які поділяють її віровчення, духовні принципи і церковний порядок.

Приєднання передбачає вивчення документів про рукоположення, підтвердження церковного наступництва і співбесіду з Канонічною комісією.

Для нас важливі не лише документи, а й духовна готовність людини до служіння, її вірність Христові й відповідальність перед громадою.

Чи може ціла парафія приєднатися до АПЦ?

Так.

Ми приймаємо звернення самостійних православних громад, парафій, монастирів, місій і більших церковних об’єднань.

Приєднання здійснюється на підставі спільного сповідання віри, згоди з принципами церковного устрою і рішення компетентних органів АПЦ.

Ми прагнемо не руйнувати усталене церковне життя, а допомагати громадам зберігати і розвивати своє служіння в духовній єдності з Церквою.

Які документи потрібні для прийняття священнослужителя?

Священнослужитель подає офіційне прохання, надає відомості про свою церковну біографію, освіту, рукоположення, апостольське наступництво і необхідні рекомендації.

Після розгляду документів відбувається співбесіда з Канонічною комісією.

Ця процедура служить збереженню церковного порядку, захисту громад і відповідальному ставленню до священного сану.

Чи зберігає громада, що приєдналася, свою самостійність, назву і майно?

АПЦ будується на засадах соборної єдності й поваги до самостійності місцевих громад.

Згідно з церковними постановами, громада, що приєднується, зберігає свою назву і правовий статус без обов’язкової перереєстрації статуту.

Водночас вона приймає спільні засади православного віровчення, церковного порядку і відповідальності перед Собором.

Єдність Церкви не вимагає знищення історичної пам’яті, місцевих особливостей і законної самостійності парафій.

Хто ухвалює остаточне рішення про приєднання?

Прийняттю передує розгляд прохання Канонічною комісією, яка вивчає документи, обставини і духовну готовність заявників.

Для громад передбачено період взаємного знайомства і випробування.

Остаточне затвердження членства громади чи об’єднання здійснює Освячений Собор за рекомендацією Канонічної комісії.

Такий порядок допомагає ухвалювати рішення не поспіхом, а з церковним розсудом і відповідальністю.

Чи можна створити нову громаду АПЦ у країні, де її ще немає?

Так. Благовістя Христове звернене до всіх народів, і церковна місія не обмежується наявними географічними кордонами.

Створення нової громади передбачає наявність вірян, які поділяють православну віру і прагнуть спільної молитви, духовного життя і служіння ближнім.

Організаційні та канонічні питання розглядаються спільно з відповідними церковними органами.

Ми переконані, що кожна жива громада починається передусім з людей, які зібралися в ім’я Христове.

Де здобувають богословську освіту майбутні священнослужителі АПЦ?

Підготовка до священного служіння передбачає вивчення Святого Письма, православного богослов’я, історії Церкви, літургійної традиції і пастирської практики.

Не менш важливі особисте молитовне життя, досвід служіння громаді, духовне наставництво і готовність нести відповідальність за інших людей.

Питання підготовки кандидатів, оцінювання їхньої освіти і допуску до рукоположення належать до компетенції церковного священноначалля.

Священство — це не лише знання богослов’я, а й покликання до служіння, що вимагає зрілості, смирення і любові.

Про складні й важливі питання

Чому деякі православні християни вважають АПЦ неканонічною?

Православний світ упродовж століть переживав суперечки про церковну юрисдикцію, самостійність громад і межі повноважень церковної влади.

Різні церковні структури можуть по-різному оцінювати канонічне становище незалежних Церков.

Апостольська Православна Церква зберігає власне єпископське наступництво, сповідує православну віру і дотримується соборного церковного устрою.

Ми шануємо право інших християн на власні церковні переконання, але не вважаємо взаємне невизнання підставою для ворожнечі.

Істина Христова вимагає від нас не лише вірності вірі, а й любові до тих, із ким ми розходимося в поглядах.

Чи є АПЦ розкольницькою організацією?

АПЦ створювалася не заради поділу християн і не сповідує віровчення, протиставленого православній апостольській традиції.

Її заснування пов’язане з прагненням зберегти свободу Церкви, розвивати соборне життя і продовжувати православне служіння в незалежних громадах.

Ми визнаємо дійсність Таїнств інших православних Церков і прагнемо подолати історичні поділи.

Наша мета — не множити церковні кордони, а свідчити про Христа і сприяти єдності вірян.

Якщо Церква обстоює свободу совісті, чи існують у ній обов’язкові правила?

Так.

Християнська свобода не рівнозначна свавіллю. Вона передбачає свідому вірність Богові, повагу до ближнього і відповідальність за власні вчинки.

В АПЦ діють церковні постанови, засновані на православному віровченні, канонічних принципах і рішеннях Собору.

Ці правила покликані оберігати духовне життя громад, гідність вірян і єдність Церкви.

Справжня свобода не знищує порядок, а наповнює його любов’ю і сенсом.

Як АПЦ ставиться до жінок у церковному служінні?

Церква сповідує рівну людську гідність чоловіка і жінки перед Богом.

Упродовж усієї християнської історії жінки несли велике служіння Церкві: від святих жінок-мироносиць до мучениць, подвижниць, богословинь, наставниць і благодійниць.

АПЦ визнає важливість діяльної участі жінок у молитовному, освітньому, місійному і суспільному житті громад.

Соборні постанови Церкви прямо передбачають можливість проповіді мирян, зокрема жінок, з благословення священника.

Ми переконані, що кожен християнин отримує від Бога дари, якими покликаний служити Церкві й ближнім.

Як АПЦ ставиться до ЛГБТ-людей?

Церква Христова відкрита кожній людині, незалежно від її походження, життєвої історії, переконань і особистих обставин.

Ми віруємо, що кожну людину створено за образом Божим і вона має гідність, яку не може скасувати людський осуд.

Апостольська Православна Церква зберігає традиційне християнське вчення про шлюб, родину і моральне життя, засноване на Святому Письмі й Переданні.

Але моральне вчення Церкви не звільняє християнина від головної заповіді, любові до Бога і ближнього.

Христос не вчив нас зневажати людей. Він покликав нас любити, прощати, милувати і допомагати одне одному на шляху спасіння.

Тому кожна людина, яка шукає Бога, має зустріти в Церкві повагу, можливість молитви, духовної розмови і пастирської опіки.

Ніхто з нас не має права привласнювати собі Божий суд над людською душею.

Що робити, якщо парафіянин не згоден із рішенням священника чи єпископа?

Церковне життя будується на взаємній повазі, довірі й відповідальності.

Священнослужитель несе особливий обов’язок духовного проводу, але його служіння не звільняє від потреби чути людей, пояснювати свої рішення і діяти відповідно до церковного порядку.

АПЦ визнає значення соборного обговорення, право учасників церковного життя звертатися до компетентних органів і встановлені способи розв’язання розбіжностей.

Розбіжність не повинна перетворюватися на ворожнечу. Християнин покликаний шукати істину з любов’ю, а церковна влада — служити цій істині зі смиренням.

Якщо у вас залишилися запитання

Церква не може і не повинна замінювати живе спілкування з духовним наставником збіркою готових відповідей.

Кожна людина приходить до Бога своїм шляхом, зі своєю історією, надіями, сумнівами і переживаннями.

Ми відкриті до запитань, розмови і спільного пошуку істини.

Бо наша віра — не лише спадщина минулого, а й жива зустріч із Господом Ісусом Христом, Який і сьогодні звертається до кожної людини словами:

«Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою» (Мт. 11:28).

Написати до канцелярії →