Архієпископ Григорій (Григорій Олександрович Міхнов-Вайтенко) — православний священнослужитель, церковний і громадський діяч, правозахисник, автор просвітницьких видань. Від 29 квітня 2023 року — Предстоятель Апостольської Православної Церкви (АПЦ).
Упродовж усього свого служіння владика Григорій послідовно обстоює засади соборності, свободи совісті, незалежності Церкви від політичної влади та відповідальності християнина перед ближнім. Чільне місце в його діяльності посідають пастирська опіка, християнська просвіта, допомога ув’язненим, вимушеним переселенцям і людям, які опинилися у скрутних життєвих обставинах.
Ранні роки та освіта
Григорій Олександрович Міхнов-Вайтенко народився 3 вересня 1967 року в Москві.
Його мати, Софія Григорівна Міхнова-Войтенко (уроджена Фількінштейн), була художницею по костюмах. Батько — відомий поет, драматург, автор-виконавець і дисидент Олександр Аркадійович Галич.
У 1972 році, коли Григорієві було чотири роки, його мати померла. Відтоді його виховувала бабуся Поліна Марківна. Дитинство і юність майбутнього священнослужителя припали на останні десятиліття радянської доби.
У 1984 році Григорій вступив на сценарний факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК). Згодом він полишив навчання, не закінчивши повного курсу, і проходив військову службу, зокрема й на території України.
Визначною подією його духовної біографії стало знайомство з православною громадою протоієрея Олександра Меня, одного з найвідоміших християнських проповідників пізньорадянської доби.
У 1985 році Григорій прийняв Святе Хрещення. Духовна спадщина отця Олександра, його відкритість до діалогу, увага до людської особистості та прагнення говорити про християнство зрозумілою для сучасного суспільства мовою істотно вплинули на формування церковних поглядів майбутнього архієпископа.
Робота на телебаченні та християнська просвіта
До прийняття священного сану Григорій Міхнов-Вайтенко присвятив значну частину своєї професійної діяльності телебаченню, кіновиробництву та розвиткові незалежних засобів масової інформації.
Від кінця 1980-х років він працював у телевізійній галузі: створював програми, організовував мовлення, керував медійними проєктами. У різні роки долучався до розвитку тематичних телеканалів, присвячених культурі, кіно, дитячій освіті та просвіті.
З 2003 до 2008 року як генеральний директор очолював православний телеканал «Благовіст».
Праця в православному телемовленні стала важливим етапом його церковного становлення. Вона дала змогу поєднати фаховий досвід у сфері масових комунікацій із зацікавленням богослов’ям, християнською культурою та місією Церкви.
Згодом Григорій Міхнов-Вайтенко став автором низки популярних православних видань, присвячених питанням християнської моральності, духовного життя, церковних традицій і повсякденної практики віруючої людини.
Серед його праць — «Полюби ближнього, або Найтяжча заповідь», «Чи це гріх?.. або Ще раз про церковні забобони», «Наші небесні охоронці й покровителі», «Православне ставлення до старості», «Чи варто християнинові боятися майбутнього?».
Його просвітницька діяльність покликана насамперед зробити основи християнської віри доступними для широкого загалу й допомогти людині розрізняти справжнє церковне Передання, культурний звичай і забобон.
Початок священницького служіння
У 2008 році архієпископ Новгородський і Старорусський Лев (Церпицький) рукоположив Григорія Міхнова-Вайтенка в диякони в юрисдикції Російської Православної Церкви.
13 лютого 2009 року той самий архієрей рукоположив його в пресвітери.
Місцем його пастирського служіння став храм святого великомученика Георгія Побідоносця в місті Стара Русса Новгородської області.
Під час парафіяльного служіння отець Григорій опікувався духовним життям вірних, звершував богослужіння і церковні таїнства, провадив катехизацію дорослих, просвітницькі бесіди, викладав основи православної культури.
Особливу увагу він приділяв людям у складних соціальних обставинах, зокрема безхатькам і тим, хто потребував реабілітації.
Уже тоді важливою засадою його пастирської діяльності стало переконання, що християнська віра не повинна обмежуватися богослужінням і словесною проповіддю, а покликана виявлятися в безпосередній допомозі людині.
Шлях до Апостольської Православної Церкви
Події 2014 року, пов’язані з початком збройного конфлікту між Росією та Україною, стали переломними в церковній біографії отця Григорія.
Після поїздки до Краматорська, де він на власні очі побачив наслідки воєнних дій, священник публічно виступив проти участі християн у братовбивчій війні.
31 серпня 2014 року під час проповіді він оголосив про тривале відлучення від Святого Причастя тих, хто добровільно брав участь у збройному конфлікті, а також тих, хто підбурював до його продовження.
Ця позиція викликала широкий суспільний і церковний резонанс.
Отець Григорій неодноразово наголошував на миротворчому покликанні Церкви, на її здатності сприяти примиренню ворогуючих сторін і захищати людське життя незалежно від національності та політичних уподобань людини.
У грудні 2014 року він подав прохання про звільнення за штат Новгородської єпархії Російської Православної Церкви. Прохання було задоволено.
У 2015 році Григорій Міхнов-Вайтенко приєднався до Апостольської Православної Церкви, церковного об’єднання, що постало у 2000 році за участі протопресвітера Гліба Якуніна, митрополита Стефана (Лініцького), митрополита Кіріака (Темерціді) та митрополита Віталія (Кужеватова).
Основними засадами свого життя АПЦ проголосила вірність православному віровченню, соборність церковного управління, самостійність громад, християнську братолюбність і свободу Церкви від державного диктату.
10 червня 2015 року Григорія Міхнова-Вайтенка було призначено екзархом АПЦ у Балтійському регіоні.
У липні 2015 року відбулася його архієрейська хіротонія на єпископа Варязького і Балтійського. Хіротонію звершили Предстоятель Апостольської Православної Церкви митрополит Віталій (Кужеватов) і єпископ Крутицький і Коломенський Симеон (Южаков).
Згодом владика Григорій був піднесений до сану архієпископа й далі служив у Санкт-Петербурзі, розбудовуючи громади Апостольської Православної Церкви.
Правозахисне та соціальне служіння
Чільне місце в житті архієпископа Григорія посідає захист людської гідності, свободи совісті та прав людей, які перебувають у вразливому становищі.
Ще за часів священницького служіння він почав допомагати затриманим, ув’язненим та їхнім родинам. Згодом ця діяльність набула систематичного характеру.
Владика Григорій став членом Правозахисної ради Санкт-Петербурга, брав участь у громадських ініціативах, присвячених захисту прав людини, свободі віросповідання та допомозі ув’язненим.
У 2020 році він став одним із засновників Якунінського комітету «Свобода совісті», названого на пам’ять протопресвітера Гліба Якуніна.
Особливо масштабним напрямом його діяльності стала допомога людям, які постраждали від війни в Україні.
Після початку повномасштабних бойових дій у лютому 2022 року архієпископ Григорій разом з однодумцями налагодив у Санкт-Петербурзі систему гуманітарної допомоги українським біженцям і вимушеним переселенцям.
За участі православної громади апостольської традиції на честь Святої Трійці було створено Центр допомоги біженцям.
Його робота охоплювала надання тимчасового житла, організацію медичної та юридичної допомоги, сприяння в оформленні документів, відновленні родинних зв’язків і переїзді людей у безпечні місця.
За час роботи Центру допомогу отримали тисячі людей, які опинилися в тяжких обставинах.
У 2022 році Григорія Міхнова-Вайтенка було відзначено премією Московської Гельсінкської групи в номінації «За заслуги в захисті прав ув’язнених та інших вразливих груп».
Суспільне визнання його діяльності засвідчило вагу соціальної і гуманітарної місії, яку владика Григорій вважає невід’ємною частиною християнського служіння.
Обрання Предстоятелем Апостольської Православної Церкви
29 квітня 2023 року відбулася позачергова сесія Собору Апостольської Православної Церкви.
У зв’язку з проханням чинного Предстоятеля митрополита Віталія (Кужеватова) про відхід на спочинок перед Собором постало питання про обрання нового очільника церковного управління.
За підсумками відкритого голосування архієпископа Григорія Міхнова-Вайтенка одноголосно обрано Предстоятелем Апостольської Православної Церкви.
Його обрання продовжило церковну традицію, закладену під час створення АПЦ: прагнення розвивати соборне життя, зміцнювати самостійні православні громади й здійснювати християнську місію через служіння людині.
Як Предстоятель архієпископ Григорій здійснює загальне духовне керівництво Церквою, бере участь у діяльності її Соборів і Синоду, координує церковне життя, дбає про розвиток громад і церковної просвіти.
Водночас він продовжує пастирське служіння в Санкт-Петербурзі як настоятель православної громади апостольської традиції на честь Святої Трійці.
Церковні погляди та засади служіння
В осерді богословських і суспільних переконань архієпископа Григорія — уявлення про Церкву як про живу спільноту людей, об’єднаних вірою в Христа, а не лише як про організаційну структуру.
У своїх проповідях, інтерв’ю та публічних виступах він послідовно звертається до питань особистої християнської відповідальності, свободи совісті, братньої любові, милосердя і примирення.
Особливого значення владика Григорій надає соборному характерові церковного управління та участі громад у вирішенні питань власного духовного життя.
Він обстоює розважливий розвиток церковної практики, доступність богословського знання, подолання забобонів і відновлення безпосереднього зв’язку між євангельським ученням і повсякденним життям вірних.
Однією з ключових засад його церковної позиції є потреба зберігати моральну самостійність Церкви у стосунках із державною та політичною владою.
На переконання архієпископа Григорія, християнське служіння передбачає не лише проголошення моральних ідеалів, а й діяльну участь у долі тих, хто потребує захисту, розради й допомоги.
Служіння нині
У лютому 2024 року архієпископа Григорія затримали в Санкт-Петербурзі після того, як він оголосив про намір звершити заупокійну молитву за Олексієм Навальним. Після затримання його госпіталізували з порушенням мозкового кровообігу.
У липні 2024 року Міністерство юстиції Російської Федерації внесло Григорія Міхнова-Вайтенка до реєстру осіб, визнаних іноземними агентами. Священнослужитель публічно висловив незгоду з цим рішенням.
Попри обставини, що склалися, та адміністративне переслідування, владика Григорій продовжив церковне, пастирське і громадське служіння.
Як Предстоятель Апостольської Православної Церкви він приділяє увагу збереженню й розвиткові церковних громад, підготовці духовенства, захисту свободи віросповідання, християнській просвіті та гуманітарній діяльності.
Його церковний шлях поєднує досвід духовного наставництва, просвітницької праці, громадського служіння і безпосередньої допомоги тим, хто її потребує.
Основою цього служіння залишається прагнення втілювати євангельські засади любові до ближнього, милосердя й людської гідності в житті Церкви та сучасного суспільства.