Православна віра
Ми сповідуємо Бога в Трійці, Ісуса Христа розп’ятого і воскреслого, авторитет Святого Письма і Священного Передання та таїнственне життя Церкви.
Про нашу віру →Православна Церква для вільних і вірних громад
Давня віра.
Жива совість.
Апостольська Православна Церква є незалежною православною християнською спільнотою, що постала 2000 року. Її громади живуть Святим Письмом і Священним Переданням, таїнствами, соборною відповідальністю та повагою до гідності людини.
«Церква найпереконливіша тоді, коли Євангеліє видно у свободі, відповідальності й любові її людей».
Наше публічне свідченняСоборна Церква
Наша історія позначена соборами, відповідальністю на місцях і переконанням, що церковний устрій існує, аби служити Євангелію, а не підміняти його.
Як ми влаштовані →Свобода совісті
Співзасновник Церкви Гліб Якунін усе життя обстоював релігійну свободу, і це дало Церкві особливу спадщину християнського свідчення в суспільному житті.
Читати історію →Спільнота, ширша за один народ
Укорінені на місцях.
Поєднані в усьому світі.
Офіційна церковна історія згадує громади у 27 країнах на всіх континентах. Відкриті церковні джерела свідчать про життя Церкви в Євразії, Африці, Америці та Тихоокеанському регіоні, а національні й помісні церкви зберігають реальну відповідальність за власну місію.
Познайомитися з громадами →ЄвропаАфрикаАмерикаТихий океанУкраїнаАзія
Новий розділ давньої традиції
Від руху оновлення до міжнародної Церкви
- 2000Звернення про оновлення православ’я дає початок Апостольській Православній Церкві.
- 2004Центральну релігійну організацію зареєстровано під назвою Об’єднання православних громад апостольської традиції.
- 2023Позачергова сесія Собору обирає архієпископа Григорія Предстоятелем.
- СьогодніГромади звершують богослужіння, несуть місію і християнське служіння поза національними та культурними межами.
Традиція, у якій можна дихати
Вірні догматичній спадщині. Відкриті до відповідального оновлення.
Оприлюднене віросповідання Церкви приймає догмати Вселенських соборів, сім таїнств, спілкування святих і багатство як східної, так і західної християнської спадщини. Воно також допускає виважений пастирський і літургійний розвиток, якщо той залишається вірним Писанню і Переданню.
Почніть звідси