Віра · Основи віровчення
Основи віровчення
Апостольської Православної Церкви.
Документ викладає віру Апостольської Православної Церкви: від Одкровення і Символу віри до вчення про Церкву, її ієрархію та апостольське спадкоємство.
Одкровення
Вчення православної віри ми черпаємо з Божественного Одкровення.
Під назвою «Божественне Одкровення» розуміється те, що Сам Бог відкрив людям, щоб вони могли правильно і спасенно вірувати в Нього і гідно шанувати Його.
Бог дав таке Одкровення для всіх людей, як усім потрібне і спасенне, але оскільки не всі люди здатні безпосередньо прийняти Одкровення від Бога, то Він обрав особливих провісників Свого Одкровення, які передали б його всім людям, що бажають його прийняти.
Провісниками Божого Одкровення були Адам, Ной, Авраам, Мойсей та інші пророки. Вони прийняли і проповідували початки Божого Одкровення; у повноті ж і досконалості приніс на землю Боже Одкровення і поширив його по всесвіту через Своїх учнів і апостолів Втілений Син Божий, Господь наш Ісус Христос.
Святе Письмо і Священне Передання
Божественне Одкровення поширюється між людьми і зберігається в істинній Церкві двома способами: через Священне Передання і Святе Письмо.
Під назвою «Священне Передання» розуміється те, що істинно віруючі й ті, хто шанує Бога, словом і прикладом передають один одному, а предки — нащадкам: вчення віри, Закон Божий, Таїнства і священні обряди.
Усі істинно віруючі, з’єднані Священним Переданням віри, в сукупності й спадкоємно, за Божим установленням, становлять Церкву.
Святим Письмом називаються книги, написані Духом Божим через освячених Богом людей, яких називають пророками і апостолами. Зазвичай ці книги називаються Біблією, а також Новим і Старим Завітом.
Найдавніший і первісний спосіб поширення Божого Одкровення є Священне Передання. Від Адама до Мойсея не було Священних книг. Сам Господь наш Ісус Христос Своє Божественне вчення і установлення передав учням Своїм словом і прикладом, а не книгою. Тим самим способом спочатку й апостоли поширювали віру і утверджували Христову Церкву. Потрібність Передання видно і з того, що книгами можуть користуватися не всі, а Переданням — усі.
Святе Письмо дане для того, щоб Боже Одкровення збереглося точніше і незмінно.
Символ віри
Ми сповідуємо Нікео-Царгородський Символ віри, утверджений у такому вигляді на Другому Вселенському Соборі 381 року.
Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками. Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він заради нас людей і нашого ради спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною. І розп’ятий був за нас при Понтійськім Пилаті, і страждав, і похований був. І воскрес у третій день, згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця. І в Духа Святого, Господа животворчого, що від Отця походить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. В єдину, святу, соборну і апостольську Церкву. Ісповідую єдине хрещення на відпущення гріхів. Чекаю воскресіння мертвих, і життя майбутнього віку. Амінь.
Вчення віри так виклали отці Першого і Другого Вселенських Соборів.
Вселенський Собор — це зібрання пастирів і вчителів християнської Кафолічної Церкви, по змозі з усього всесвіту, для утвердження істинного вчення і благочиння між християнами.
Вселенських Соборів ми визнаємо сім:
- 1-й — Нікейський (325 р.);
- 2-й — Константинопольський (381 р.);
- 3-й — Ефеський (431 р.);
- 4-й — Халкидонський (451 р.);
- 5-й — Константинопольський другий (553 р.);
- 6-й — Константинопольський третій (680 р.);
- 7-й — Нікейський другий (787 р.).
Правило скликати Собори ґрунтується на прикладі апостолів, які скликали Собор в Єрусалимі (Дії 15). Підставою для цього слугує також вислів Самого Господа Ісуса Христа, що надає постановам Церкви таку вагу, що той, хто їх порушує, виявляється позбавленим благодаті, як поганин: «Скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин та митник!» (Мт. 18:17). Спосіб же, яким Вселенська Церква висловлює свої постанови, є Вселенський Собор.