Основи віровчення Апостольської Православної Церкви
Про Богородицю і про спасіння
Про Пресвяту Богородицю і Приснодіву Марію
Свята Діва Марія походила з племені Авраама і Давида, з роду яких мав постати Спаситель, за Божою обітницею. Вона була заручена з Йосифом із того самого племені, щоб він був Її охоронцем, бо Вона була присвячена Богові з обітницею перебувати завжди Дівою.
Пресвята Марія справді завжди перебувала і перебуває Дівою — до народження, під час народження і після народження Спасителя, і тому Вона називається Приснодівою.
Православна Церква вшанувала Пресвяту Діву Марію ще одним великим найменуванням — Богородиця.
Пресвята Діва наречена Богородицею в такому сенсі. Хоча Господь Ісус Христос народився від Неї не за Своїм Божеством, яке вічне, а за людством, однак Вона гідно наречена Богородицею, бо Народжений був у самому зачатті й народженні, як і завжди є, істинний Бог.
Найближчий материнський зв’язок Пресвятої Богородиці з Сином Божим, що воплотився від Неї, і безприкладна висота Її особистого духовного життя зробили Її Посередницею спасіння і облагодатнення всіх віруючих у Христовій Церкві. Православне богослужіння оспівує Пресвяту Богородицю як міст до Бога, двері спасіння, заспокоєння і втіху грішних, Подательку їхньому засудженому єству колишньої краси. Їй притаманні влада і дерзновення відкривати тим, хто кається, безмежну безодню Божої благості. Через Неї Господь являє безліч милості грішним і умиротворює їхній дух прощенням гріхів.
Найсвятіше і рідне кожному християнинові ім’я «Богоматір» є ім’я носительки найвищої в Церкві богородительської любові, що являє тим, хто шукає спасіння, безодню щедрот і безбережне море благодаті. Її лагідний, тихий, милостивий і милосердний погляд звернений до тих, хто прикликає Її в усьому світі. Небожителі бачать Її наочно. Земна Церква вірою споглядає Пречисту, як завжди живу, у святих Її іконах і приносить Її Господу як Свою Молитвеницю і Заступницю.
Православне Передання вшановує Матір Божу у великих святах Зачаття Пресвятої Богородиці, Її Різдва, Благовіщення і Успіння. В Її Особі з’явилося на землі ніби небо, світліше і більше за вишнє піднебесне небо. Через Неї відкрилося людству Небесне Царство і стало доступним людям життя в спілкуванні з ангелами. Віруючих у Христа Вона закликає до раю, зодягає в нетління благодаттю і відчиняє їм двері Божої милості.
Про спасіння через Господа Ісуса Христа
Оскільки Син Божий воплотився для нашого спасіння, то Він звершив наше спасіння Своїм вченням, Своїм життям, Своєю смертю і Воскресінням.
Вченням Христовим стало Євангеліє Царства Божого, або, інакше, вчення про спасіння і вічне блаженство, — те саме, яке і нині проголошується в Православній Церкві (Мк. 1:14–15).
Вчення Христове для нас спасенне тоді, коли приймаємо його всім серцем і чинимо згідно з ним. Неправдиве слово диявола, будучи прийняте першими людьми, стало в них насінням гріха і смерті. І, навпаки, істинне слово Христове, ревно прийняте християнами, стає в них насінням святого і безсмертного життя. Вони, за словами апостола Петра, «відроджені не від насіння тлінного, але від нетлінного, Словом Божим, що живе й перебуває повіки» (1 Пет. 1:23).
Життя Ісуса Христа стає для нас спасенним тоді, коли ми Йому наслідуємо. Бо Він каже: «Хто служить Мені, нехай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій» (Ів. 12:26).
Ісус Христос страждав і помер, будучи Богом. Але Він страждав і помер не Божественною, а людською природою і не тому, що не міг уникнути страждання, а тому, що схотів постраждати. Він Сам сказав: «Я життя Своє кладу, щоб знову прийняти його. Ніхто в Мене його не відбирає, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу покласти його, і маю владу знову прийняти його» (Ів. 10:17–18).
Сказано, що Ісус Христос розп’ятий за нас у тому сенсі, що Своєю хресною смертю Він визволив нас від гріха, прокляття і смерті.
Ми беремо участь у стражданнях і смерті Ісуса Христа через живу сердечну віру, через Таїнства, в яких прихована і запечатана сила спасенних страждань і смерті Ісуса Христа, і, нарешті, через упокорення своєї плоті з її пристрастями і похотями.
Господь Ісус Христос явив найперший доказ того, що Його страждання і смерть спасенні для людей, тим, що Він воскрес і цим поклав основу й нашому блаженному воскресінню.
Майбутнє Пришестя Христове буде вельми відрізнятися від попереднього. Постраждати за нас Він приходив у приниженні, а судити нас прийде у славі Своїй, і всі святі Анголи з Ним (Мт. 25:31).
Він судитиме всіх людей без винятку. Він, без сумніву, засудить нас і за лихі слова чи думки, якщо не загладимо їх покаянням, вірою і виправленням життя. «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть відповідь вони в день суду» (Мт. 12:36).
Коли Господь Ісус Христос прийде судити — це невідомо, але треба жити так, щоб ми завжди були до цього готові.