Основи віровчення Апостольської Православної Церкви
Літургія та інші Таїнства
Про сім Таїнств (закінчення)
Перша частина літургії називається так відповідно до звичаю давніх християн приносити до церкви хліб і вино для звершення Таїнства. З тієї ж причини цей хліб називається просфорою, що означає приношення.
Проскомидія як частина літургії полягає у спогаді пророцтв і прообразів, а почасти й самих подій, що стосуються Різдва і страждання Ісуса Христа. При цьому з просфори виймається частина, потрібна для звершення Таїнства; також і потрібна частина вина, з’єднаного з водою, вливається у священну посудину. При цьому священнодійник поминає всю Церкву: святих прославлених (канонізованих), молиться за живих і померлих, за владу і за тих, хто з вірою і ревністю приніс просфори, або приношення.
Хліб для Таїнства має бути такий, якого вимагають сама назва хліба, святість Таїнства і приклад Господа Ісуса Христа та апостолів, — хліб квасний, пшеничний.
Те, що хліб для Причастя вживається, власне, один, означає, за поясненням апостола, те, що «один хліб, і одне тіло нас многих, бо всі ми спільники одного хліба» (1 Кор. 10:17).
Хліб, приготований для Причастя, називається агнцем, бо він являє собою образ стражденного Ісуса Христа, подібно до того, як у Старому Завіті зображав Його агнець Пасхальний.
Вино для Таїнства Причастя з’єднується з водою тому, що це священнодійство звершується за образом страждання Христа, а під час страждання з рани, завданої в Його ребро, витекли кров і вода.
Ту частину літургії, за якою віруючі приготовляються до Таїнства, давні назвали літургією оглашенних, бо до слухання її, крім хрещених і допущених до Причастя, допускаються й оглашенні, тобто ті, хто готується до Хрещення, а також ті, хто кається і не допускається до Причастя.
Ця частина літургії починається благословенням, або прославленням Царства Пресвятої Трійці. Ця частина літургії складається з молитов, піснеспівів, читання книг апостольських і Євангелія. Вона закінчується велінням оглашенним вийти з церкви.
Та частина літургії, за якою звершується Таїнство Причастя, називається літургією вірних, бо лише вірні (віруючі), тобто ті, хто прийняв Хрещення, мають право бути за цим богослужінням.
Найважливішою дією цієї частини літургії є промовляння слів, які сказав Ісус Христос при установленні Таїнства: «Прийміть, споживайте, це Тіло Моє!.. Пийте з неї всі, бо це Кров Моя Нового Заповіту» (Мт. 26:26–28); а далі — прикликання Святого Духа і благословення Дарів, тобто принесених хліба і вина.
Це особливо важливо тому, що при цій дії хліб і вино прелагаються, або пресуществлюються, в істинне Тіло Христове і в істинну Кров Христову.
Про слово «пресуществлення» у «Викладі віри Східних Патріархів» сказано, що словом «пресуществлення» не пояснюється, яким чином хліб і вино перетворюються на Тіло і Кров Господні, бо цього не може збагнути ніхто, крім Бога; але показується лише те, що істинно, дійсно і сутністю хліб стає найістиннішим Тілом Господнім, а вино — самою Кров’ю Господньою.
Подібно до того преподобний Іоанн Дамаскин про Святі й Пречисті Тайни Господні пише: «Тіло є воістину з’єднане з Божеством, яке почало бути від Святої Діви, не так, ніби вознесене Тіло сходить з Неба, але так, що самі хліб і вино перетворюються на Тіло і Кров Божі. Якщо ж шукаєш способу, як це стається, досить тобі почути, що Духом Святим: так само як і від Богородиці Духом Святим Господь Сам Собі і в Собі Самому створив плоть; і більше нічого не знаю, як лише те, що Боже Слово є істинне, дієве і всемогутнє, а спосіб — недослідний» (Точний виклад православної віри. Кн. 4. Гл. 13).
Кожен, хто бажає приступити до Таїнства Причастя, має випробувати (відкрити) перед Богом своє сумління і очистити його покаянням у гріхах, чому сприяють піст і молитва. «Нехай же випробовує людина себе, і так хліб нехай їсть і з чаші хай п’є. Бо хто їсть і п’є негідно, той суд собі їсть і п’є, не розрізняючи тіла Господнього» (1 Кор. 11:28–29).
Той, хто причащається Тіла і Крові Христових, найтісніше з’єднується з Самим Ісусом Христом і в Ньому стає причасним Вічного Життя. «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ів. 6:56). «Хто тіло Моє споживає і п’є кров Мою, той має вічне життя» (Ів. 6:54).
Про те, як часто слід причащатися Святих Таїн, слід зауважити, що давні християни причащалися кожного недільного дня; але нині небагато хто має таку чистоту життя, щоб завжди бути готовим приступити до такого великого Таїнства. Проте Апостольська Православна Церква закликає своїх чад якомога частіше приступати до цього спасенного Таїнства.
Покаяння є Таїнство, в якому той, хто сповідує свої гріхи, при видимому виявленні (тобто волевиявленні) прощення від священника, невидимо розрішається від гріхів Самим Господом Ісусом Христом.
Священство є Таїнство, в якому Дух Святий правильно обраного через святительське (єпископське) рукоположення поставляє звершувати Таїнства і пасти стадо Христове. «Нехай кожен уважає нас за слуг Христових і за доморядників Божих таємниць» (1 Кор. 4:1).
Необхідних ступенів священства три: єпископ, пресвітер, диякон.
Між ними відмінність у тому, що диякон співслужить при Таїнствах (але не звершує їх); пресвітер звершує Таїнства, перебуваючи в підпорядкуванні єпископові; єпископ не лише звершує Таїнства, а й має владу через рукоположення подавати іншим благодатний дар звершувати їх.
Шлюб є Таїнство, в якому при вільній перед священником і Церквою обітниці нареченого й нареченої про взаємну подружню вірність благословляється їхній подружній союз, на образ духовного союзу Христа з Церквою, і випрошується їм благодать чистої однодумності для благословенного народження і християнського виховання дітей.
Єлеосвячення є Таїнство, в якому при помазанні тіла єлеєм прикликається на хворого благодать Божа, що зцілює немочі душевні й тілесні.