Основи віровчення Апостольської Православної Церкви
Про Бога Отця, Трійцю і Христа
Про Бога Отця
Бог є Дух, проте Святе Письмо приписує Йому тілесні члени, наприклад серце, очі, вуха, руки. Святе Письмо пристосовується в цьому до звичайної людської мови, а розуміти це треба в духовному і вищому сенсі: наприклад, серце Боже означає Благість, або Любов Божу, очі й вуха означають Всевідання, руки — Всемогутність.
Бог усюди, але кажуть, що Бог на Небесах або в храмі. Так, Бог усюди, але на Небесах є особлива Його присутність, у вічній славі явлена блаженним духам; і в храмах є особлива Його присутність, благодатна і таїнственна, що її з благоговінням пізнають і відчувають віруючі і що являється часом в особливих знаменнях.
Ісус Христос каже: «Бо де двоє чи троє зібрані в Ім’я Моє, там Я серед них» (Мт. 18:20).
Про Пресвяту Трійцю
Слова Символу «Вірую в єдиного Бога Отця» треба розуміти у стосунку до таїни Святої Трійці, бо Бог є єдиний за Сутністю, але трійчастий в Особах: Отець, Син і Святий Дух — Трійця Єдиносущна і Нероздільна.
Про Святу Трійцю говориться у Святому Письмі. Найголовніші вислови про це в Новому Завіті такі: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28:19); «Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово і Святий Дух, і ці Троє — одно» (1 Ів. 5:7).
Про Святу Трійцю говориться і в Старому Завіті, але не так ясно. Наприклад: «Словом Господнім учинені небеса, а подихом уст Його — усі їхні сили» (Пс. 33(32):6). «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» (Іс. 6:3).
Бог є єдиний у Трьох Особах. Ми не осягаємо цієї внутрішньої таїни Божества, але віруємо в неї за незаперечним свідченням Божого слова: «Так само й Божого не знає ніхто, окрім Духа Божого» (1 Кор. 2:11).
Між Особами Святої Трійці відмінність у тому, що Бог Отець не народжується і не походить від іншої особи; Син Божий предвічно народжується від Отця; Дух Святий предвічно походить від Отця.
Три Іпостасі, або Особи Пресвятої Трійці, — цілком рівної Божественної гідності. Як Отець є Істинний Бог, так само і Син є Істинний Бог, і Дух Святий є Істинний Бог, але при цьому так, що в Трьох Іпостасях є лише один Триіпостасний Бог.
Бог називається Вседержителем тому, що Він усе, що лише існує, тримає у Своїй силі й у Своїй волі.
Слова Символу віри «Творця неба і землі, всього видимого і невидимого» говорять про те, що все створене Богом і ніщо не може бути без Бога.
Про Господа Ісуса Христа
Ісус Христос іменується Сином Божим Єдинородним. Цим означається те, що Він один лише є Син Божий, народжений із Сутності Бога Отця, і тому Він одна Сутність з Богом Отцем і, отже, без жодного порівняння перевершує всіх святих Ангелів і святих людей, які називаються синами Божими за благодаттю (Ів. 1:12).
Святе Письмо називає Ісуса Христа Єдинородним. Наприклад, у таких висловах євангелиста Івана: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Ів. 1:14); «Бога ніхто ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був» (Ів. 1:18).
У Символі віри про Сина Божого сказано також, що Він народжений від Отця. Цим указується на ту особову властивість, якою Він відрізняється від інших Осіб Святої Трійці.
Сказано, що Він народжений «перед усіма віками» для того, щоб хтось не подумав, ніби був час, коли Його не було. Інакше кажучи, цим указується на те, що Ісус Христос є так само Вічний Син Божий, як Вічний Бог Отець.
Син Божий зійшов з Небес «заради нас людей і нашого ради спасіння», як сказано в Символі віри.
Сказано, що Син Божий зійшов з Неба «заради нас людей» у тому сенсі, що Він прийшов на землю не для якогось одного народу і не для деяких людей, але для (спасіння) всіх нас, людей, загалом.
Спасти людей прийшов на землю Син Божий — від гріха, прокляття і смерті.
Гріх — це переступ Божественного закону. Гріх є беззаконня (1 Ів. 3:4).
Гріх увійшов у людей (хоча вони створені за образом Божим, а Бог грішити не може) — від диявола. «Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку» (1 Ів. 3:8).
Гріх перейшов від диявола до людей, коли диявол звабив Єву й Адама і схилив їх переступити Божу заповідь.
Для людини стало смертоносним скуштування плоду з дерева пізнання добра і зла тому, що воно було поєднане з непослухом Божій волі. Таким чином, непослух відокремлював людину від Бога і Його благодаті та відчужував від життя в Бозі.
Назва дерева пізнання добра і зла відповідає його суті, бо людина через це дерево пізнала на досвіді, яке добро міститься в послухові Божій волі і яке зло — в противленні їй; і незаконно привласнила собі право судити про добро і зло в цьому світі й самій відділяти одне від одного.
Адам і Єва послухалися диявола всупереч Божій волі. Бог, за Своєю благістю, при створенні людини дав їй волю, природно схильну любити Бога, але при цьому вільну, а людина вжила цю свободу на зло.
У Господі Ісусі Христі не одна природа. У Ньому перебувають нероздільно і незлитно дві природи, Божественна і Людська, і, відповідно до цих природ, дві волі.
І не дві особи, але Одна Особа, Бог і Людина водночас, одним словом — Богочоловік.