Апостольська Православна ЦеркваГромади апостольської традиції
UK

Історія

Хронологія
Апостольської Православної Церкви.

Головні дати на шляху Церкви: від апостольської громади і катакомбного свідчення XX століття до заснування 2000 року і сьогоднішнього соборного життя у 27 країнах.

До 2000 року

I століття. Проповідь Ісуса Христа, Його хресна смерть і Воскресіння. У день П’ятидесятниці зішестя Святого Духа на апостолів у Єрусалимі започатковує відкрите апостольське служіння.

988 рік. Хрещення Київської Русі; початок православної церковної традиції східнослов’янських народів.

1054 рік. Події, з якими традиційно пов’язують поділ східного і західного християнства.

1721 рік. Петро I скасовує патріарше управління і засновує Святійший Урядовий Синод; майже два століття Церкву управляють у межах державної синодальної системи.

1917–1918 роки. Всеросійський Помісний Собор обговорює реформи єпархіального і парафіяльного управління, церковної освіти, місії і стосунків Церкви з державою.

1927 рік. Митрополит Сергій (Страгородський) оприлюднює декларацію про лояльність радянській владі. Частина духовенства і мирян іде в катакомби: так складається Істинно-Православна, або Катакомбна, Церква.

1960–1980-ті роки. Покоління священнослужителів і мирян виступає за свободу віросповідання і самостійність парафій. Гліб Якунін, який навчався разом з Олександром Менем, стає священником у роки відлиги.

1965 рік. Священники Гліб Якунін і Микола Ешліман звертаються з відкритим листом до Патріарха Алексія I проти втручання держави у справи Церкви і закриття парафій. Лист розходиться в самвидаві й за кордоном; авторам забороняють служіння.

1976 рік. Отець Гліб бере участь у створенні Християнського комітету захисту прав віруючих в СРСР. Далі суд за звинуваченням в «антирадянській агітації», табір і заслання.

Кінець 1980-х років. У бесідах отців Олександра Меня і Гліба Якуніна складається вчення про оновлення як повернення до первоапостольської віри через собор, громаду, освіту і діла милосердя.

1990-ті роки. Російський істинно-православний рух налагоджує зв’язки з ієрархами Української Автокефальної Православної Церкви.

17 грудня 1996 року. У Тернополі, з благословення Патріарха Димитрія (Яреми), єпископи Мефодій (Кудряков) та Іоанн (Модзалевський) рукопокладають архімандрита Стефана (Лініцького) на єпископа Санкт-Петербурзького і Старорусського. Початок канонічної лінії спадкоємства єпископату АПЦ.

2000–2004

7 січня 2000 року. За участі архієпископа Стефана звершено єпископську хіротонію Кіріака (Темерціді).

31 січня 2000 року. Пресконференція в Москві: протопресвітер Гліб Якунін, митрополит Стефан (Лініцький), архієпископ Кіріак (Темерціді) і Віталій (Кужеватов) оголошують про створення руху й оприлюднюють Декларацію «За відродження православ’я», основу соборного устрою майбутньої Церкви. На основі руху постає Православна Церква Відродження.

7 травня 2000 року. Єпископську хіротонію приймає Віталій (Кужеватов), згодом багаторічний Предстоятель Церкви. 2000 року рукопокладено і єпископа Ростислава (Мельникова).

13 травня 2000 року. Церква приймає ім’я «Апостольська Православна Церква» і свою Декларацію. Першим Предстоятелем стає митрополит Стефан (Лініцький). Уже в перший рік громади з’являються і в Україні.

8 вересня 2000 року. Прославлення священномученика Олександра Меня.

2000–2003 роки. Розвиток місії в регіонах: на БАМі, в Бурятії, в Сибіру, в європейській частині Росії та в Україні; перші рукоположення, робота над статутами і правилами управління.

Липень 2003 року. Частина архієреїв на чолі з митрополитом Стефаном переходить до Російської Істинно-Православної Церкви митрополита Рафаїла. Церква починає роботу з інституційного зміцнення.

Серпень 2003 року. Предстоятелем АПЦ обрано єпископа Віталія (Кужеватова) з піднесенням у сан митрополита.

30 квітня 2004 року. Державна реєстрація централізованої релігійної організації «Об’єднання православних громад апостольської традиції» (реєстраційний номер 1047746005636) і закріплення конфедеративної моделі: парафії автономні, найвища влада належить Собору.