Рішення Собору · 7 вересня 2008 року
Про міжцерковну
співпрацю.
Декрет визначає, як Апостольська Православна Церква розуміє екуменізм і в якому спілкуванні вона перебуває з православними Церквами, Римо-Католицькою Церквою, інославними громадами та нехристиянськими релігіями.
- Віруємо в єдину, святу, вселенську і апостольську Церкву, що виявляє себе в безлічі Помісних Церков і громад, які через віру і Таїнства причасні таємниці смерті й Воскресіння Христа в благодаті Святого Духа; і насмілюємося вважати нашу Апостольську Православну Церкву частиною єдиної Церкви Христової.
- Поділ і ворожнеча між християнами, що виникли через немочі й гріхи людські, явно суперечать волі Христа і є спокусою для світу, утруднюючи проповідь Євангелія по всій землі і спасіння душ.
- Апостольська Православна Церква прагне того, щоб єдність усіх, хто сповідує віру в Господа Ісуса Христа відповідно до апостольської традиції (тобто згідно зі Священним Писанням, ученням святих апостолів, святих Вселенських і Помісних Соборів, святих Отців), була явлена в житті християн і в церковному устрої.
- Під екуменізмом Апостольська Православна Церква розуміє виключно міжцерковний рух до єдності на основі апостольської традиції і вірує, що така єдність здійсненна не самими лише людськими зусиллями, але за неодмінного сприяння Божої благодаті.
- Апостольська Православна Церква відмовляється від хибного розуміння екуменізму, яке розмиває православне віровчення, і вважає необхідними як православне місіонерство серед нехристиян і невіруючих, так і свідчення своєї віри серед членів інших християнських церков.
Апостольська Православна Церква та інші православні Церкви
- Апостольська Православна Церква сподівається на відновлення єдності між різними православними Церквами і громадами і готова всіляко сприяти досягненню цієї єдності, закликаючи до любові та примирення.
- Апостольська Православна Церква глибоко шкодує про збідніння братолюбства і навіть прагнення до спілкування, про переважання духу відчуження і зверхності, коли під приводом вірності догматам і Переданню відбувається поділ серед православних через другорядні питання.
- Апостольська Православна Церква відкидає агресію щодо інших православних Церков і визнає дійсність їхніх таїнств і спільність віровчення.
- Апостольська Православна Церква допускає до своїх таїнств вірних інших православних Церков і благословляє своїх вірних за потреби причащатися в православних храмах інших юрисдикцій за умови відвертого повідомлення священникам, які служать, про свої погляди і належність до Апостольської Православної Церкви.
- Апостольська Православна Церква вважає необхідним і можливим богословський діалог для досягнення повної єдності з давніми Східними Церквами, допускаючи вже тепер молитовну єдність з ними.
Апостольська Православна Церква і Римо-Католицька Церква
- Апостольська Православна Церква вважає розрив між Римо-Католицькою Церквою і православними Церквами трагічним для Церкви Христової. Взаємне примирення католицької і православної традицій необхідне для свідчення про єдність Церкви.
- Пізніший канонічний і віровчительний розвиток Римо-Католицької Церкви перебуває в межах апостольської традиції, хоча й не може бути визнаний обов’язковим для Православних Церков. Тому Апостольська Православна Церква вважає можливим визнавати особливу роль Папи Римського в ієрархії Церкви тією мірою, якою цю роль визнавали святі Отці першого тисячоліття.
- Апостольська Православна Церква визнає таїнства Римо-Католицької Церкви, дозволяє своїм вірним приступати до таїнств у католицьких храмах (усіх обрядів) і допускає до причастя в себе католиків, допускає поминання Папи Римського як вселенського архієрея під час богослужіння з бажання духовенства, не роблячи таке поминання обов’язковим і за умови збереження поминання Предстоятеля і єпархіального архієрея Апостольської Православної Церкви.
Апостольська Православна Церква та інославні Церкви
- Апостольська Православна Церква прагне встановити спілкування зі Старокатолицькими і незалежними Католицькими Церквами (що перебувають поза спілкуванням з Римською кафедрою), у деяких випадках визнає їхні таїнства і допускає спілкування в таїнствах (інтеркомуніо) з цими Церквами.
- Спілкування в таїнствах з традиційними англіканськими і лютеранськими громадами можливе лише за наявності в них достовірного апостольського наступництва, що в кожному випадку має підлягати ретельному розглядові й підтверджуватися рішенням канонічної влади Апостольської Православної Церкви.
- Щодо протестантських громад без апостольського наступництва Апостольська Православна Церква дотримується принципу розуміння і співчуття, допускає членів протестантських громад до своїх таїнств, але не рекомендує своїм членам брати участь у літургійному житті протестантських громад, хоча й не забороняє такої участі категорично.
Апостольська Православна Церква і нехристиянські релігії
- Апостольська Православна Церква утримується від спільних богослужінь із представниками нехристиянських релігій, з якими дозволяється тільки співпраця в ділах милосердя. Забороняється будь-яка спільна діяльність з антихристиянськими культами.
Місце і дата прийняття
Москва, 7 вересня 2008 р.