Декларація Громадського руху «За відродження православ’я»
Свідчення і заклик
У критичній ситуації, що склалася і ставить на межу духовної загибелі цілу Помісну Церкву, ми вважаємо своїм обов’язком засвідчити перед Богом і перед усім вірним народом таке:
- Московський Патріархат стрімко втрачає духовний авторитет. Щоб виживати, йому потрібні підпори держави. У чесній духовній боротьбі він не витримує конкуренції навіть із маловпливовими, так званими «релігійними сектами». Проте суспільство потребує справжнього духовного відродження. Корінь кризи, що вразила нашу країну, полягає не лише в політичній чи економічній нестабільності, а в стані нашого суспільства, який значною мірою визначає Московський Патріархат, що за допомогою цивільної влади захопив «канонічний духовний простір» Росії.
- Православній Церкві необхідно відійти від устрою за моделлю тоталітарної диктатури й набути конфедеративного канонічного устрою. Найвища ієрархічна влада в Церкві — єпископ, глава єпархії, як і було в апостольські часи. Єпископи, що очолюють єпархії, мають право об’єднуватися в єдину церковну структуру, але лише з консультативно-координаційними правами. Така структура не повинна мати управлінських функцій і права призначати чи звільняти єпископів. Це право мають мати лише єпархіальні збори (за наявності вироблених відповідних процедур).
- Єпископів і священників має обирати (і звільняти на спочинок) лише сам народ — єпархіальні (парафіяльні) збори за поданням єпархіальної ради.
- Необхідно допускати рукоположення в єпископа неодруженого чи одруженого священника без обов’язкового прийняття чернецтва.
- Церква повинна мати три гілки влади: законодавчу, виконавчу й судову.
- На сьогодні більшість православних церков уже перейшли на новий григоріанський стиль (виняток становлять лише найконсервативніші церкви: Російська, Сербська та Єрусалимська). Одним із напрямів необхідної реформи є перехід Православної Церкви в Росії на новий стиль. Такий перехід не повинен бути примусовим: ті парафії, які не бажають підтримати календарну реформу, повинні мати право користуватися юліанським календарем.
- Сувору дисципліну тяжких постів, що існують нині в Православ’ї, слід переглянути в розумних межах.
- Слід за згодою вірних спрощувати й скорочувати православне богослужіння, звільняючи його від зайвої візантійської пишноти.
- Необхідно скасувати складну багатоступеневу систему церковних нагород і помпезних титулів, що породжує марнославство, кар’єризм і корупцію.
- Служби мають звершуватися будь-якою мовою на бажання вірних, і насамперед російською.
- Кожне богослужіння має неодмінно супроводжуватися проповіддю.
- Необхідно виключити з практики церковного життя будь-які побори за богослужіння й треби.
- Необхідно відкрити вівтар для ширшої участі вірних у богослужінні і, на бажання вірних, винести престол на середину храму.
- Необхідно відродити гласність фінансових звітів церковних організацій усіх рівнів.
- Необхідно відновити регулярне скликання єпархіальних і помісних соборів.
Ми сподіваємося на відродження Церкви, попри її нинішній скрутний стан. Ми віримо, що недалекий той час, коли з бюрократичного відомства вона перетвориться на справді вільну Христову Церкву, віддану Богові й служінню народові.
Але таке відродження не може відбутися без активної участі єпископату, духовенства й усього вірного народу.
Ми звертаємося до всіх православних християн із закликом взяти участь у русі за відродження Православ’я.
Якщо церковні реформи сьогодні не відбудуться, то завтра Православ’я остаточно приречене на самоізоляцію, приречене опинитися в реліктовій релігійній зоні.
Москва, 31 січня 2000 р.